Батьківські збори: Роль сім’ї у формуванні здорового способу життя

Мета:  розповісти  батькам  про  те,  що  формування здорового способу  життя  є одним  із  важливих напрямків сімейного виховання; порадити їм,  як  слід  розмовляти  з дитиною  про  здоровий спосіб життя, тютюнопаління; проінформувати,  яку  допомогу  чи  інфомацію вони можуть одержати в школі.          Ми завжди маємо можливість навчатися на певному досвіді.  Той досвід,  якого  набули  ваші  батьки,  коли  були  молодими, буде  цінним уроком  для  вас.        Турбота про розвиток та здоров’я дитини починається в сім’ї з прийняття нею здорового способу життя. Здоровий спосіб життя – це: • сприятливий емоційний клімат в родині, дружні взаємовідносини між батьками й дітьми; • відповідальне ставлення батьків до здоров’я дитини та власного; • сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини; • правильно організована раціональна їжа; • дотримання вдома режиму дня для дитини; • негативне ставлення дорослих до алкоголю та паління; • достатня трудова активність, заохочення дітей до посильної праці; • утримання в чистоті тіла, одягу і приміщення; • розумні вимоги до дитини, спільні ігри, проведення дозвілля (прогулянки в ліс, парк, на ковзанку, лижні прогулянки, спільне читання, малювання тощо). Дуже важливо бути доброзичливою та ввічливою людиною, і вчити бути такими своїх дітей.        Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов'язку виховувати самому своїх дітей, а Котляревський у поемі "Енеїда" гнівно засуджував тих батьків, які хибно виховували своїх дітей:  Батьки, які синів не вчили,  А гладили по головах,  І тільки знай, що їх хвалили,  Кипіли в нафті в казанах.         Батьки — найперші вихователі. Час повернути дітей сім'ям і сім'ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім'єю. Батьки повинні відповідати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Сім'я — це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людяність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідуся, культ роду і народу.         Невипадково народна педагогіка надає першорядного значення виховному  клімату сім'ї як основному чиннику формування особистості. "Нащо клад, коли в сім'ї лад", — кажуть у народі, а цей вислів несе в собі глибокий педагогічний зміст. Часто можна чути і таке: добра та сім'я, де виростають добрі діти. Цим підкреслюється та особлива роль, яку відіграє у вихованні дітей загальний клімат сім'ї, її настрої, звичаї, спрямованість.         Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування  особистості, як виховання прикладом: "Бурчання наскучить, приклад научить", "Добрий приклад кращий за сто слів", "Приклад кращий за правило". У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати старших брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша та народна виховна практика наслідування за принципом "роби так, як я".         Першими вчителями маленької дитини стають її батьки, але часто процес навчання розпочинається раніше, ніж вони встигають усвідомити цей факт. Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім'ї закладаються основи багатьох умінь, навичок і звичок, виробляються оціночні судження та визначається життєва позиція підростаючого покоління. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культури, до активного використання її засобів у побуті — для зміцнення здоров'я, всебічного розвитку і змістовної організації дозвілля. Природною вихователькою малої дитини є мати. Найкращі наслідки у вихованні дітей дошкільного віку може дати співпраця родини і дитячого садочка. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання. Такий зв'язок мусить існувати і між школою та родинами. Школа мусить виховувати в дітях пошану до батьків, батьки — створювати умови для виконання шкільних завдань та підтримувати школу матеріально. Це було особливо потрібним, на думку Г. Ващенка, в перших роках існування самостійної української держави.         На жаль, за даними найоптимістичніших наукових досліджень, сьогодні фізичним вихованням дітей цікавиться не більше 20% батьків. Учителі повинні прагнути зробити батьків кожного школяра прихильниками фізичної культури, а отже, своїми спільниками. Для успішного залучення всіх учнів до занять фізичними вправами необхідно, передусім, переконати батьків в оздоровчій ролі фізичної культури, показати їм, що в коло завдань фізичного виховання входить і формування звички до праці, зокрема навчальної.        Для забезпечення ефективності фізичного виховання батьки повинні знати, який виховний вплив на дітей здійснюється на уроках і в позаурочний час. Такі знання необхідні для дотримання наступності і забезпечення єдиної педагогічної лінії в пред'явленні вимог до дитини. Адже в комплексі виховних заходів кожен елемент повинен чітко виконувати свої функції. В іншому випадку система не спрацює.  Між сім'єю і школою повинна бути створена атмосфера ділових, товариських стосунків, у яких менторському тону нема місця, бо йдеться про об'єднання зусиль для досягнення спільної мети. Водночас варто враховувати умови і можливості сім'ї та школи. Пам’ятка  для  батьків «Як розмовляти батькам із  дитиною про тютюнопаління: •  Простудіюйте  інформаційний  матеріал. •  Виберіть  спокійну  ситуацію,  коли  у вас  та  вашого(ої) сина  (дочки)  є час  для  розмови. •  Починайте  з легких  питань. •  Слухайте  міркування  уважно  та  спокійно.  Запитайте про відчуття вашої дитини, про те, що вона думає з цього  приводу,  та  вислухайте  її. •  Спробуйте  уникнути  «нотацій»,  але  все-таки  скажіть про  свої  почуття  та  думки. •  Якщо  ви  чи  ваша  дитина  почуваєтеся  незручно  під  час розмови,  припиніть  її  й  закінчіть  іншим  разом. Хід зборів Бесіда        Шановні  батьки!        Формування здорового способу життя є одним із важливих напрямків сімейного виховання, адже всі батьки бажають, щоб їхня дитина виросла фізично й психічно здоровою, без шкідливих звичок. Багато в чому формування здорового способу  життя  залежить  від  таких  чинників: стилю  життя сім’ї,  способу  організації  життя,  характеру  взаємостосунків між  подружжям,  участі  обох  батьків  у вихованні,  правильної  організації вільного  часу  сім’ї,  ставлення  самих батьків  до  вживання  алкоголю, куріння,  використання наркотичних  речовин.  Отже,  спосіб  життя  сім’ї  в основному  обумовлює  й  спосіб  життя  дітей.  Численні  дослідження свідчать  про  те,  що  сімейні  конфлікти  між  самими батьками,  батьками  та  дітьми,  застосування  фізичних покарань, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки  дитини —  усе  це  стає  причиною  того,  що  процес становлення особистості підлітка проходить важче, ніж зазвичай.        Загальновідомо,  що  батьки  для  різних  груп  підлітків і молоді  є одним  з  основних  джерел  інформації  з багатьох питань.  Окрім  того, саме  до  батьків  у  першу  чергу  звертаються  молоді  люди  зі  своїми проблемами  й труднощами.         У важкій  ситуації  діти  очікують  від  батьків  порад  і допомоги  з різноманітних  проблем,  тому  досить  часто  батькам доводиться  виконувати  функції  не  лише  дорослих  друзів  і вчителів,  а й  психолога,  лікаря,  довідкового  бюро  та «швидкої  допомоги».       Незалежно  від  того,  наскільки  самі  батьки  усвідомлюють  свою роль у формуванні  здорового  способу  життя  молодого покоління, підлітки визначають досить широкий аспект тем, на які вони можуть розмовляти з батьками. Якщо відкинути таку тему, як навчання й  уроки, то за статистичними даними найчастіше підлітки говорять із батьками про своє  майбутнє  (60%–70%),  своє  здоров’я  (55%–65%), своїх друзів (50%–60%), своє харчування (45%), поведінку  не  тільки  в школі,  а й  на вулиці,  у транспорті,  з незнайомцями  (до  40%),  а  також  про  стосунки в  сім’ї  (близько 40%).  Не  так  часто  предметом  розмови  є економічні  проблеми  сім’ї  (24%),  взаємини  між  хлопця  ми  та  дівчатами (20–25%), статева зрілість (10%–20%) та інтимні стосунки  між  чоловіком  і жінкою  (5%–10%).        Свідченням  того,  що  батьки  є надзвичайно  важливим і впливовим джерелом  формування  здорового  способу  життя,  є також  те,  що  36% 10–16-річних  повністю  довіряють батькам  і  відверто  обговорюють із ними  будь-які  питання, а ще  52%  довіряють  батькам,  хоча  деякі питання  не  можуть  обговорювати  з ними.  Таким  чином,  88%  підлітків  довіряють  батькам,  а це  означає,  що  довіряють  і тій  інформації,  яку вони  отримують  від  них.  Лише  12%  респондентів  зазначили,  що  вони зовсім  не  довіряють  батькам.  Про високий  рівень  довіри  та  достатньо відверті  стосунки  між підлітками  й батьками  свідчать  відповіді  понад половини опитаних  10–14-річних  учнів,  які  кажуть,  що  батьки, як правило,  знають,  де  й  з  ким  вони  спілкуються  ввечері.        Водночас  існують  і певні  проблеми  щодо  впливу  батьків на формування  здорового  способу  життя  в неповнолітніх. Так, 15% 10–14-річних відверто стверджують, що випивали  алкогольні  напої  в  більшій кількості,  ніж  їм  дозволяли батьки; 6% упевнені, що матір, та 6% — що батько дозволили б їм випивати без будь-яких обмежень і заперечень. Ще  по  27%  відповіли,  що  їм  дозволили  б  випити  лише  з особливої нагоди; близько 21% не знають, як саме відреагувала б їхня  мати,  і така сама  кількість  не  впевнена  щодо  батьківської  реакції.  Серед  тих,  хто ще  не  спробував  курити  на час  опитування,  25%  відзначили  такий «стримувальний» чинник,  як  «мої  батьки  не  курять».  Це  другий  за рейтингом  чинник  після  усвідомлення  шкідливого  впливу звички курити на  стан  здоров’я.  Крім  того,  ще  11%  зазначили, що  у випадку  куріння вони  б мали  проблеми  з батьками.        Серед  молоді  віком  10–14  років  курили  або  курять 39,5% респондентів. Разом із тим лише незначна кількість осіб засвідчує, що вони курять через конфлікт із батьками. Напевне,  таку  ситуацію  можна пояснити  й тим,  що  чимала кількість батьків (38%) курить у помешканні, де вони проживають разом із дітьми, 70% дітей свідчать про те, що їм батьки  не  дозволили  б курити  взагалі.        Можна  сказати,  що  батьки  є одним  з  основних  джерел отримання інформації  щодо  здорового  способу  життя  для дітей, підлітків і молодих людей. Результати соціологічних опитувань  засвідчують,  що  зі збільшенням  віку  кількість тих,  хто  обговорює  ці  проблеми  з батьками та  отримує  від них інформацію, хоч і  незначною мірою, усе-таки знижується.  Розглядаючи  варіанти  відповідей  на  питання:  «До  кого  або до яких джерел ти звернувся б, якби побажав отримати  більше  інформації  про  алкоголізм,  наркоманію,  куріння?» залежно  від  віку  респондентів,  можна  отримати  загальну діаграму  цих  показників. Діаграма Частка  молоді,  котра  звертається  до  батьків  із  питань  алкоголізму, наркоманії,  тютюнопаління   (%  по  кожній  віковій  групі). Вплив батьків на поінформованість дітей і молоді стосовно шкідливих звичок умовно можна поділити на три етапи: I. 10–12 років  — етап стабільного ставлення до рекомендацій  батьків, 62–65  %  дітей  за  інформацією  про  шкідливі звички  звертаються  до  батьків. II.  13–16  років —  етап  різкого  зменшення  впливу  батьків,  частка дітей зменшується  від  65%  у 12  років  до  35% у 16. III.  17–22  роки  —  етап  повільного  зменшення  впливу батьків,  відсоток потенційних  звернень  до  батьків  знижується  від  32%  у 17  років до   19 %  у 22  роки. Що  стосується  значення  одержаної  від  батьків  інформації  про  шкідливі звички  для  дітей,  різних  за  статтю  та віком,  то  у віці  10–12  років довіра  до  інформації,  наданої батьками, у  дівчат падає від 71% до 64%, а  в хлопців зростає  від 53%  до  66%.  Відрізняється  також  і  рівень довіри до  батьківської  інформації  у віці  20–22  років,  коли  в чоловіків рівень  довіри  знижується  до  14%,  а в  молодих  жінок  він  залишається на  показнику  24–26%.  Ще  одним  із чинників, які визначають ставлення до інформації батьків, є проживання: окремо чи разом мешкають батьки та дорослі  діти.  Так,  молоді  люди,  які  проживають  у батьківських сім’ях, мають  намір  звернутися  до  батьків  у 46%  випадках,  а  діти,  які проживають  окремо,  тільки  у 18%.        Очевидно,  що  сім’я  має  двосторонній  вплив  на  спосіб житгя молодої  людини.  З  одного  боку,  сім’я  виступає  як захисний чинник, що перешкоджає появі та розвитку шкідливих звичок, з  іншого  — як особливий чинник, що стимулює  розвиток  шкідливих  звичок  у  дітей.        Захисні чинники сім’ї найбільшою мірою проявляються в тому  разі,  коли: —  між  членами  сім’ї  існують  добрі,  відверті  стосунки; —  виховання  дітей  передбачає  прояв  душевного  тепла, виключає  постійні  ультимативні  претензії; —  батьки вірять у життєві успіхи дітей, проявляють високі  батьківські  очікування; —  діти,  з одного  боку,  беруть  участь  у  прийнятті  сімейних  рішень,  а  з  іншого —  мають  свої  власні  обов’язки  стосовно  інших  членів  сім’ї; —  стосунки  між  батьками  базуються  на  емоційній  взаємній  підтримці; —  ставлення  батьків  до  дітей  базується  на  реальній зацікавленості, увазі  до  їхніх  проблем  і  обмежуються  не тільки  розмовами,  а й безпосередньою  участю  в різних  аспектах  життя  дітей.        Негативний  вплив  сім’ї  на  спосіб  життя  дітей,  насамперед, пов’язаний  із  внутрішньою  кризою  сім’ї: —  сімейною дезорганізованістю, яка призводить до того, що сім’я перестає вирішувати навіть елементарні проблеми утримання  дитини; —  сімейними конфліктами, які є  причиною різних стресів  у дітей; —  проявом  насилля  (фізичного,  психічного,  сексуального); —  відсутністю  почуття  любові  та  взаєморозуміння  між членами  сім’ї; —  наявністю шкідливих звичок (алкоголізму, наркоманії  тощо)  серед  членів  сім’ї; —  невимогливістю та непослідовністю санкцій стосовно проявів шкідливих для здоров’я звичок у дітей, слабка дисципліна  в  сім’ї; —  нереалізованим  очікуванням  стосовно  розвитку й успіхів  дитини.        На жаль, підлітка й навіть молоду людину дуже часто розглядають як «майже» дорослого, а слово «неповнолітній» узагалі віддзеркалює у своєму значенні певну неповноцінність. Знання  особливостей  молодіжного  та  підліткового  віку може  змінити  ставлення  дорослих  до  підлітків  і,  таким  чином, зменшити деякі ризики для здоров’я, перш за все це сто-сується психологічного дискомфорту й  фізичної активності.        Спеціальні  навчальні  програми  можуть  проілюструвати  на конкретних  життєвих  прикладах  батькам,  дорослим членам  сімей  їхню відповідальність  за  спосіб  життя  дітей, причому  не  абстрактну відповідальність,  а те,  як  кожний вчинок  дорослого,  включно  з реакцією  на  будь-який  дитячий  вчинок,  може  позначитися  на  дитині.       Наприклад, якщо  дитина  погано  вчиться  в початковій  школі  й  батьки  досить  спокійно  до  цього  ставляться,  то  в  старших  класах вони повинні  бути  готовими  до  того,  що  дитина  повною  мірою відповідатиме ста тусу «двієчника»: найімовірніше вона куритиме, прогулюватиме  школу,  стане  членом  компанії таких  самих  «педагогічно занедбаних»  дітей. Головне  завдання  впливу  на  спосіб  життя  дитини через батьківську  сім’ю  полягає  в  об’єктивній  інформації  про тенденції в молодіжному  середовищі,  адже  стосовно  таких ризиків  для  здоров’я, як куріння,  алкоголізм,  наркоманія, саме батьки можуть стати реальним джерелом знань і вмінь із  приводу  попередження  ризиків.  Головною умовою  для цього є наявність таких знань і вмінь, оскільки вони мають ці знання  й  мають  відверті  стосунки  з  дітьми.  Цілеспрямований потік інформації щодо здорового способу життя дітей буде  корисним  і для самих батьків,  бо  він  може  вплину  ти й на  їхній  спосіб  життя,  а це, безперечно,  впливає  на  дітей як  найближчий  і найбільш  наочний приклад.        Підсумок зборів        У  заключному  слові  класний  керівник  ще  раз  підкреслює,  що куріння  є проблемою  в нашій  країні.  Молоді  люди ризикують занедужати  раком  легень,  горла  та  іншими  захворюваннями,  які пов’язані  з курінням.  Згідно  зі  статистикою,  яку  надають  лікарні,  у багатьох  молодих  людей є тютюнова  залежність.  Молодь  курить, незважаючи  на рекомендації дорослих не робити цього. Їй необхідна  інформація  та  навички,  щоб  уникнути  залежності  від  тютюну. Багато молодих  людей  починають  курити  в підлітковому віці. Батьки повинні говорити про куріння зі своїми дітьми, а шкільні програми сприятимуть полегшенню виховних заходів.        Далі  необхідно  познайомити  батьків  із  тим,  яку  допомогу  чи інформацію  вони  можуть  одержати  в школі.        Профілактика  тютюнопаління —  це  процес  взаємодії, взаємної підтримки.  Саме  тому  в  цьому  процесі  найважливішою  є така  форма роботи,  як  діалог.  Діти  потребують відвертого  спілкування  з батьками.

                                 

РОЛЬ БАТЬКІВ  У  ФОРМУВАННІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ

       Турбота про розвиток та здоров’я дитини починається в сім’ї з прийняття нею здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя – це:
• сприятливий емоційний клімат в родині, дружні взаємовідносини між батьками й дітьми;
• відповідальне ставлення батьків до здоров’я дитини та власного;
• сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини;
• правильно організована раціональна їжа;
• дотримання вдома режиму дня для дитини;
• негативне ставлення дорослих до алкоголю та паління;
• достатня трудова активність, заохочення дітей до посильної праці;
• утримання в чистоті тіла, одягу і приміщення;
• розумні вимоги до дитини, спільні ігри, проведення дозвілля (прогулянки в ліс, парк, на ковзанку, лижні прогулянки, спільне читання, малювання тощо).

       Дуже важливо бути доброзичливою та ввічливою людиною, і вчити бути такими своїх дітей.

       Важливу роль у фізичному вихованні дітей відіграють батьки та сім'я. Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов'язку виховувати самому своїх дітей, а Котляревський у поемі "Енеїда" гнівно засуджував тих батьків, які хибно виховували своїх дітей:

 Батьки, які синів не вчили,

 А гладили по головах,

 І тільки знай, що їх хвалили,

 Кипіли в нафті в казанах.

        Батьки — найперші вихователі. Час повернути дітей сім'ям і сім'ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім'єю. Батьки повинні відповідати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Сім'я — це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людяність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідуся, культ роду і народу.

      Невипадково народна педагогіка надає першорядного значення виховному клімату сім'ї як основному чиннику формування особистості. "Нащо клад, коли в сім'ї лад", — кажуть у народі, а цей вислів несе в собі глибокий педагогічний зміст. Часто можна чути і таке: добра та сім'я, де виростають добрі діти. Цим підкреслюється та особлива роль, яку відіграє у вихованні дітей загальний клімат сім'ї, її настрої, звичаї, спрямованість.

        Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом: "Бурчання наскучить, приклад научить", "Добрий приклад кращий за сто слів", "Приклад кращий за правило". У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати старших брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша та народна виховна практика наслідування за принципом "роби так, як я".

       Першими вчителями маленької дитини стають її батьки, але часто процес навчання розпочинається раніше, ніж вони встигають усвідомити цей факт. Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім'ї закладаються основи багатьох умінь, навичок і звичок, виробляються оціночні судження та визначається життєва позиція підростаючого покоління. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культури, до активного використання її засобів у побуті — для зміцнення здоров'я, всебічного розвитку і змістовної організації дозвілля. Аналізуючи ступені освітньо-виховної системи, першим завданням дошкільного виховання Г. Ващенко визначає фізичний розвиток дитини. Природною вихователькою малої дитини є мати. Найкращі наслідки у вихованні дітей дошкільного віку може дати співпраця родини і дитячого садочка. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання. Такий зв'язок мусить існувати і між школою та родинами. Школа мусить виховувати в дітях пошану до батьків, батьки — створювати умови для виконання шкільних завдань та підтримувати школу матеріально. Це було особливо потрібним, на думку Г. Ващенка, в перших роках існування самостійної української держави.

        На жаль, за даними найоптимістичніших наукових досліджень, сьогодні фізичним вихованням дітей цікавиться не більше 20% батьків. Учителі повинні прагнути зробити батьків кожного школяра прихильниками фізичної культури, а отже, своїми спільниками. Для успішного залучення всіх учнів до занять фізичними вправами необхідно, передусім, переконати батьків в оздоровчій ролі фізичної культури, показати їм, що в коло завдань фізичного виховання входить і формування звички до праці, зокрема навчальної.

       Для забезпечення ефективності фізичного виховання батьки повинні знати, який виховний вплив на дітей здійснюється на уроках і в позаурочний час. Такі знання необхідні для дотримання наступності і забезпечення єдиної педагогічної лінії в пред'явленні вимог до дитини. Адже в комплексі виховних заходів кожен елемент повинен чітко виконувати свої функції. В іншому випадку система не спрацює.

        Між сім'єю і школою повинна бути створена атмосфера ділових, товариських стосунків, у яких менторському тону нема місця, бо йдеться про об'єднання зусиль для досягнення спільної мети. Водночас варто враховувати умови і можливості сім'ї та школи.